" />

Стамбульська конвенція

Відповідно до положень п. 59 ст. 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ ) транспортні засоби комерційного призначення – це, зокрема,автотранспортні засоби (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи), що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів. Статтею 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) (далі – Конвенція) визначено, що комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів. Згідно з п. (а) ст. 5 Додатка С до Конвенції транспортні засоби комерційного використання можуть поміщуватися в режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування за умови дотримання наступних вимог: вони повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення; вони повинні бути зареєстрованими на ім’я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення; вони повинні ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території. Пунктом (а) ст. 8 Додатка С до Конвенції та ч. 3 ст. 189 МКУ визначено, що тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби<br /> не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України. Відповідно до ст. 105 МКУ у митний режим тимчасового ввезення поміщуються виключно транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у ст. 189 МКУ та Додатку С до Конвенції, на умовах визначених цим Додатком. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 194 МКУ у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють контролюючий орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред’явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари. Попереднє повідомлення про намір ввезти товари на митну територію України здійснюється шляхом надання контролюючому органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред’явлені для митного оформлення, попередньої митної декларації або іншого документа, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до ст. 94 МКУ. Відповідно до ч. 2 ст. 259 МКУ попередня декларація повинна містити відомості достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до контролюючого органу призначення. Перелік документів та відомостей, які подаються контролюючому органу декларантом, уповноваженою ним особою або перевізником під час переміщення товарів автомобільним транспортним засобом комерційного призначення через митний кордон України, визначено у ч. 1 ст. 335 МКУ та ст. 53 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон 2344). Так, контролюючим органам подаються документи на транспортний засіб, транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності), комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться. При цьому ст. 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (Женева, 01.03.1973) передбачено, що у разі ввезення транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються для платного перевезення пасажирів, перевізник повинен видати індивідуальний або колективний квиток, у якому зазначені назва та адреса перевізника, а також який містить вказівку, що договір перевезення підпадає під дію положень цієї Конвенції. Відповідно до положень ст. 53 Закону 2344 при виконанні міжнародних перевезень пасажирів перевізник повинен мати дозвіл країни, територією якої буде здійснюватися перевезення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень), білетно-облікову документацію. Окрім того, згідно зі ст. 6 Закону 2344 у пунктах пропуску через державний кордон України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері податкової і митної політики, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює контроль наявності дозвільних документів на виконання перевезень та ведення обліку автомобільних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Також, враховуючи положення ст. 366 МКУ та абз. 3 п. 12 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників i товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451, транспортні засоби комерційного призначення повинні переміщуватися по каналу, позначеному символами червоного кольору («червоний коридор»). Строки доставки товарів та транспортних засобів комерційного призначення до контролюючого органу, у якому здійснюватиметься їх митне оформлення, встановлюються у відповідності до ст. 95 МКУ, та становлять для автомобільного транспорту 10 діб. З урахуванням положень ст. ст. 95, 108, 189, 191 та 200 МКУ та часу необхідного перевізнику на зворотній шлях, строк тимчасового ввезення для автомобільних транспортних засобів комерційного призначення, що ввозяться на митну територію України, становить 20 діб. Відповідно до ч. 2 ст. 95 МКУ цей строк не включає час перебування транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем у зонах митного контролю. Водночас, п. 60 ст. 4 МКУ встановлено, що транспортні засоби особистого користування це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно. При цьому ст. 1 Додатку С до Конвенції передбачено, що приватне використання означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання, а ст. 1 Конвенції та п. 35 ст. 4 МКУ встановлено, що поняття «особа» означає юридичну та фізичну особу. У зв’язку з цим, особисте користування (приватне використання) не обмежується виключно інтересами фізичної особи, а може здійснюватися і в інтересах юридичних осіб. Тобто, згідно із положеннями МКУ та Конвенції транспортні засоби, які тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-резидентами в службових цілях, що не пов’язані з платним транспортування осіб або платним чи безоплатним промисловим чи комерційним транспортуванням товарів через митний кордон України, відносяться до транспортних засобів особистого користування. Згідно із ч. 3 ст. 380 МКУ тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов’язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.